Нотатки політолога про візит Яценюка

По-своєму Яценюка можна зрозуміти. Рейтинг падає настільки стрімко, що вже з’являється ймовірність, що він навіть не втримає третє місце, що ще півроку тому виглядало стовідсотковим. Як тут не будеш емоційним у відчаї та останньому пориві. І Яценюк видав... При цьому він настільки розумів, що ситуація критична і треба її рятувати індивідуальною віртуозністю, що повністю відсунув весь політичний бєк-вокал. Під час його візиту в Миколаїв його не лише не супроводжував його координатор по області Микола Романчук, Яценюк навіть не згадував про нього в жодному слові, як і про будь-кого іншого. В своїх емоційних виступах концентрував виключну увагу на собі, своїй впевненості, своїх пропозиціях. В цьому плані цікаво порівняти з Тігіпком, який приїздив нещодавно в Миколаїв і весь сяяв від радості і несподіваності того, що його рейтинг росте як на дріжджах. Під час прес-конференції в Миколаєві Тігіпко визнав, що його дуже радує те, що в журналістів вже нема питань „Нащо воно вам? Ви все одно не переможете”, а з’являються питання „Кого ви призначите прем’єр-міністром?”. У Яценюка риторика і настрій були геть іншими. Грунт йде з під ніг, рейтинг стрімко падає, кольорова гама реклами і взагалі стиль провалився, його покидають люди, аж до начальника виборчого штабу Львівської області, політологи кажуть про нього не інакше, як про „лідера весни і невдаху осені”. Яценюк казав так, наче йшов в останній бій: або пан, або пропав.

Чому я змушений стільки уваги приділити емоційності, і настрою Яценюка? Тому що ця емоційність значною мірою „засліплювала” суть. Хоча ця суть теж була.

Розпочну з деяких пропозицій, які можна віднести до новаторських. Яценюк запропонував зробити безкоштовною медицину виключно для тих, хто проходитиме щорічну діагностику. В той же час він виступив за обов’язкове впровадження такої можливості – безкоштовної діагностики за рахунок держави. Ідея проста. Який сенс державі витрачати величезні гроші на лікування хвороб в занедбаному стані, якщо значно дешевше здійснювати діагностику і профілактику. Якщо ж хтось не бажає цього – може лікуватись, але платно. І все ж однозначно не можу віднести цю ідею до ноу-хау Яценюка, оскільки майже така ідея є у Богословської і визначити першість тут важко.

Наступна ідея – запровадити контрактну форму служби в армії виключно для невеликих сил швидкого реагування. Для всіх інших залишити призив в армію на 9 місяців у вигляді учбово-військових таборів. Щось подібне є в деяких країнах світу.

Деякі ідеї чимало хто з фахівців однозначно дорахує до популістських. Так, Яценюк пропонує ввести пожиттєве ув’язнення для корупціонерів та для суддів, які винесли заздалегідь несправедливе рішення.

Абсолютно незрозумілими були два меседжі кандидата. По-перше, Яценюк заявив, що сільське господарство врятує „великотоварне виробництво”, і сам тут же визнав, що люди не розуміють, що це значить. Але пояснення Арсеній Петрович дав таке: „Це колгосп, тільки американський”. Важко сказати, чи хтось уявляє американський колгосп і чи стало від того комусь зрозумілим, що мав на увазі кандидат. По-друге, Яценюк визнав, що Президент майже нічого не може, нема повноважень. Він нагадав, що у 2000 році Кучма вже ініціювував референдум щодо зняття депутатської недоторканості, зменшення кількості депутатів парламенту, але парламент не захотів імплементувати рішення референдуму. І тут же Яценюк знову каже про те, що він знову ініціює той самий референдум, але наслідки будуть не такими, як у Кучми, бо „хочу я подивитись, як парламент осмілиться не імплементувати волю народу”. Не ясно, може, й Кучма хотів „подивитись”, але проблеми це не вирішує. Яценюк передбачає варіант що „споглядання за парламентом” нічого не дасть, але пропонує вельми стислу і не ясну відповідь: „я введу прямим президентським рішенням”.

Щодо освіти фахівці теж можуть відзначити „туманність” позиції. З одного боку, Яценюк заявив, що виступає проти того, щоб у школі вчились 12 років, бо „під школою будуть стояти коляски”. З іншого боку, він  жодним словом не сказав, що поверне 10-річний термін освіти. Його слова обмежились „я зупиню ці зміни”.

Також Яценюк двічі в Миколаєві повторив, що у формуванні молодої особистості обов’язково повинна брати участь церква, але жодного разу не сказав в якому форматі та навіщо.

Не обійшлось і без відвертих проколів. Так, Яценюк зазначив під час прес-конференції, що „якщо йому не зраджує пам’ять” двічі Януковича і Тимошенко призначав прем’єрами Ющенко. Журналісти промовчали, але насправді перший раз Януковича призначав Кучма. Таке забути досить важко, оскільки саме проти Кучми, та його „креатури” Януковича і виступив Ющенко під час відомих подій „помаранчевої революції”.

Всі інші агітаційні тези: „всі крадуть”, „треба рятувати”, „свободу всім”, „всім великі зарплатні” і т.д. і т.п. не є цікавими і не становлять фахового інтересу.

Єдине, що варто відзначити, це певний новаторський підхід до агітації. Чесно кажучи, як політологу дуже сподобався. Згадайте 90-ті роки. Всі партії мислили так: треба багато членів, структури, листівки. Наприкінці 90-х стала домінувати політична реклама на телебаченні. Ноу-хау 2004 року стали намети на вулиці. З того часу ніхто нового не придумав. Ті ж листівки, те ж телебачення, по можливості структури і ті ж намети. Але Яценюк, як на мене, почав користуватись дуже перспективним прийомом – телемостами. Йому не треба їхати по кожному району і в кожному клубі виступати в мільйонний раз. В районах встановлюються екрани і мікрофон. В конкретний час він приїздить, наприклад, в Миколаїв, і на зв’язок відео і аудіо виходять одразу як мінімум десять регіонів області (в нас це були Вознесенськ, Очаків, Южноукраїнськ, Первомайськ, Снігурівка, Баштанка, Братське, Новий Буг, Нова Одеса, Врадіївка). Одночасно прямий ефір демонструвався в Інтернеті і на телеканалі „НИС-ТВ”.

Таким чином, кандидат вбиває декількох зайців. По-перше, є найголовніше -  враження живого спілкування: питання-відповідь. Всім відомо, що прес-конференції сприймаються краще, ніж спічі. Живе спілкування дає значно більше КПД, ніж однобічна промова. По-друге, таке спілкування відбувається одночасно не в одному клубі, а охоплює ледь не всю територію області. По-третє, фактор „он-лайн”, „прямого ефіру” довершує відчуття причетності виборця й присутності і причетності до „явища”, а відповідно до кандидата і сприяє збільшенню довіри до сказаного. І по-четверте, це досить нова форма, яка ще ніким не практикується масово. Деякими політиками певний час проводяться інтернет-конференції, але це зовсім не те, не та аудиторія, не ті психологічні наслідки і не той ефект. Якийсь натяк був також в Януковича, коли екран встановлювали поруч з палацом культури з тим, щоб ті хто не помістився могли теж бачити і чути. Але ідея не та, а відповідно і вся реалізація і наслідки. Можливо теле-мости і не розвинуться, але однозначно такий прийом заслуговує на увагу і осмислення виборчими штабами.