Історія та майбутнє електоральної географії України (Частина 2)

Отже, жителі Миколаївської області тривалий час голосували виключно за проросійські сили. У 1991 році – виступили за Україну в складі СРСР та обрали Кравчука. 1994 року - проголосували за Кучму, а 1999 року, коли виявилось, що Кучма „бандеріво-петлюріво-мазепинець”, область віддала голоси лідеру КПУ Симоненку.

Та все ж в області, де проживає близько 80% українців процес «повернення» повільно, але йшов. Перші сигнали прийшли з півночі області. У м.Первомайську центральна вулиця тепер носила ім’я Грушевського, а центральний майдан смт Криве Озеро перейменували на майдан Незалежності (в жодному іншому населеному пункті області таких кроків не було зроблено і по нині). Вже під час голосування 1999 року мешканці Кривоозерського району найменше проголосували за Л.Кучму серед усіх районів області. А у 2002 році, коли на парламентських виборах вся область голосувала за КПУ, лише Кривоозерський район вперше проголосував не так, як решта районів. В ньому перемогла СПУ.

У 2004 році 53,5% в районі отримав Ющенко, а не Янукович. Більше того, у 2004 році до Кривоозерського району приєднався сусідній Врадіївський, де теж переміг Ющенко (49%), а не Янукович (46,5%).

За тенденцією 18 років наступними для переходу до проукраїнської частини України ставали Первомайський район та Херсонська область, в якій вже 2004 року Янукович переміг Ющенка лише в співвідношенні 51% до 43%. Але 2010 року цього не сталось. Більше того, в багатьох районах та областях відбувся певний відкат проукраїнських сил. Вибори 2010 року засвідчили регрес Херсонської області до рівня 59% - Янукович проти 33% у Тимошенко та втрату проукраїнською Україною двох вищевказаних районів Миколаївської області (Янукович-Тимошенко: 61%-34%).

Політологи твердять про те, що причини цього явища загальні – криза та сварки в проукраїнському таборі. Але не слід повністю скидати з терезів те, що проросійський табір, відчуваючи, що українці все більше хочуть бути українськими українцями, а не російськими, почав активно протидіяти українській культурі. З 2006 року проросійські сили, які прийшли до влади в місцевих радах Півдня та Сходу прийняли масу рішень щодо розвитку російської культури в Україні і ліквідації проукраїнського руху. Обласні ради Донецької, Запорізької, Харківської, Миколаївської, Луганської, Херсонської областей визнали російську мову регіональною. Також в цих областях приймали рішення про оголошення „території поза НАТО” і програми з розвитку російської культури, якими передбачали заборону переведення шкіл на українську мову, виділення коштів на закупівлю літератури в Росії, відправлення дітей для „духовного очищення” в російські дитячі табори тощо. В Одесі встановили пам’ятник Катерині ІІ.

Дехто з миколаївських політологів вважає, що проросійський табір не дасть українцям на Півдні і Сході України повернутись до української культури і вони будуть орієнтуватись на російську історію, політичну, економічну позицію, що зрештою призведе до розколу України. Ризикну не погодитись з таким твердженням.

Кривоозерський та Врадіївський райони у 2004 році політично перейшли до проукраїнської частини вперше і у відсотковому плані «невпевнено». Ймовірно, певні коливання ще будуть тривати в залежності від другорядних (економічних, політичних) чинників, не змінюючи основну тенденцію «національного повернення». Щодо наявності цієї тенденції, що 2010 року в м.Миколаєві вперше за історію незалежності відбулись сутички між войовничими проукраїнськими (ВО „Свобода”) та проросійськими силами (ПСПУ та КПУ). До цього часу проукраїнський табір могли представити лише дідусі з Руху, які на жодні силові дії не були спроможні, в той час як активісти ПСПУ разом з організаціями росіян області з 2004 року досить агресивно захищали будь-які національні інтереси Росії, навіть у протистоянні з державною машиною.

Крім цього, я б зауважив, що соціологічні дослідження свідчать про більше тяжіння молоді до проукраїнської орієнтації, ніж тих хто виховувався в СРСР, тому відкат Кривоозерського району у 2010 році я б не сприймав як переможний наступ російської культури. Швидше за все, ми станемо свідками переходу деяких районів Миколаївської області та, можливо, Херсонської області до проукраїнської частини у 2015 році.

Крім цього, щодо порівняння результатів В.Януковича в Херсонській області, яка у відсотках дійсно показала ріст його підтримки з 51% до 59% в реальності чисельність людей, які проголосували за Януковича зменшилась з 327 306 до 323 201. Більш плачевна ситуація для Януковича в Миколаївській області: відсоток виріс з 67.13% до 71.53%, але в чисельності людей його підтримка впала з 481 867 до 446 050.

Та у проросійського табору є проблеми і серйозніші. Протягом 2002-2010 років Партія регіонів підживлювалась поглинанням електорату комуністів, на якому власне кажучи вона і виросла. Але електорат комуністів вичерпується і сам донор - КПУ прямує до запарламентського небуття. Більше резервів у Партії регіонів нема. Натомість молодь уходить з під впливу проросійської Партії регіонів. Вони ще не «перестрибують» на відверто проукраїнські позиції, але… В Миколаївській, Херсонській, Одеській та інших «прикордонних» областях з’являється нова тенденція.