Історія та майбутнє електоральної географії України (Частина 3)

Ця карта не є випадковою, хоча для її пояснення необхідно спуститись до тонших матерій. Однозначно видно, що базовими для Тігіпка є регіони, які політологи відносять до проросійського табору. Партія регіонів у своїй агітації постійно підкреслювала, що ідеологічних відмінностей між Тігіпком та Януковичем нема, але… Насправді вони є. Карта дає перший натяк на ці тонкі, але важливі відмінності. Справа в тому, що базові області Тігіпко в проросійському таборі це області в яких найбільша кількість етнічних українців та відповідно найменша кількість росіян та російських шкіл. З цього поясу дещо вибивається Миколаївська область, але незначно. Її відсоток – 13,42%.

Для кращого розуміння цієї тонкощі наведу порівняльну таблицю:

Області України в яких Тігіпко отримав найбільший відсоток

Області проросійської електоральної частини, де Тігіпко отримав найменший відсоток

В проукраїнській частині України, хоч і не так як в проросійській але також голосували за Тігіпка. І картина в цій частині ідентична проросійській, але з точністю до навпаки: Тігіпко отримав найменший відсоток в найбільш проукраїнських областях (Львівська – 4,7%, Івано-Франківська – 4,36%, Тернопільська – 4,8%) та найбільший відсоток в областях з найбільшими проросійськими симпатіями (Київська – 15,35%, Кіровоградська – 14,5%, Сумська – 14,47%)

Таким чином, очевидно, що виборець Тігіпка віддалений, як від відверто проросійських так і відверто проукраїнських позицій, хоча з невеликою перевагою, все ж ближче до проросійського табору.

Виборці Тігіпка це така собі «буферна зона» для переходу з проросійської частини в проукраїнську і вона почала роз’їдати насамперед проросійські області. 2005 року політолог В.Малінкович зазначав: «Фронт українізації зараз проходить по діагоналі: Харків – Дніпропетровськ – Одеса».

Виборцю Тігіпка байдужі і чужі потреби російської культури та російські національні інтереси. Російськомовність для них не культурний принцип, а сьогочасна комфортна реальність і не більше. Його виборці не будуть боронити Леніна чи вимагати поставити пам’ятник Катерині ІІ. Але так само вони виступають проти встановлення пам’ятників Петлюрі, Мазепі, Бандері та проти вступу до НАТО. Це насамперед етнічні українці чи представники інших народів, які стають політичними українцями, але ще не національно-культурними. Ці виборці вже політично орієнтовані на Київ та Україну як державу з її національними інтересами, але відверті українські позиції в культурі, історії їх відлякують. Їх позиція – сконцентруватись насамперед на українських економічних інтересах (економічний націоналізм) і не чіпати національні позиції, які поступово вирішаться самі. Опитування УІСД ім. Яременка свідчили про «перехідний характер» виборців Тігіпка: 29% тих виборців, які підтримували в 1-му турі Сергія Тігіпка, готові були проголосувати за Тимошенко, 37% - за Януковича. Данні ФОМ-Україна грудня 2009-го: 28% - за Януковича, 23% - за Тимошенко, 33% - проти обох.

Тігіпко дуже вдало відчув свого виборця і не став загравати ні з відверто проросійськими силами ні з проукраїнськими. Він сконцентрував увагу на економіці і дистанціювався від різких національних питань, хоча зберіг в цілому проросійську тональність. Ця стабільно «серединна» тактика гарантувала йому успіх. Можна порадити лише зберегти такий баланс. Щодо Миколаївщини, то загальна картина свідчить, що в Миколаївській області результат мав би бути на 4-5% вище. Ймовірно, позначились якісь дрібніші чинники (напевно організаційні).

Електоральна карта Яценюка досить повчальна для нього. Оскільки тенденції переходу з проукраїнських позицій на проросійські нема, то і такого поясу як в Тігіпка тільки з проукраїнської частини і бути не могло. Яценюк прагнув осідлати електоральну хвилю якої нема. Тому, незважаючи на його потуги привернути увагу проросійських виборців, його виборці – переважно в найбільш проукраїнських областях. На початку кампанії Яценюк сприймався як спадкоємець Ющенка. Навесні його рейтинг наблизився до рейтингу Тимошенко і проукраїнський табір реально замислювався над заміною Тимошенко на Яценюка, але... Яценюк почав марити про якісь глобальні євразійські проекти з Росією і його рейтинг стрімко поповз вниз. На знак протесту проти проросійського крену Яценюка пішов з посади голова штабу на Львівщині О.Ганущин („базовому” регіоні Яценюка). Як влучно підсумував голова Центру політичних досліджень «Пента» В.Фесенко, спробувавши поповнити електорат за рахунок мешканців східної України, він втратив голоси на Заході: «Почав свій похід зі Львова, направився у Крим та Донецьк, але загубився у степах під Херсоном». Що тут скажеш, він молодше Тігіпка, амбіцій більше, а досвіду менше. Можна порадити знову вгризтися в Західну Україну і відвоювати свої позиції у Ющенка, Тимошенко і Тягнибока.

Фактично зник з електоральної карти Литвин з його 2,35% по Україні (невеликий відсоток зберіг лише в Житомирській області звідки він родом). Тут не можна не погодитись з Т.Чорновілом: «Литвин зруйнував свій електорат повністю. Люди, які зараз голосували за Литвина, – це не зовсім литвинівський класичний електорат. Оті заяви про “єдиний економічний простір”, про те, що батьківщину й землю не продають, і т.д., відвернули від нього село, і він фактично його втратив. Якщо вони підуть на парламентські дострокові вибори – це буде найстрашніший провал для Литвина за всю його історію».  Саме тому Литвин погоджується на будь-яку коаліцію, крім перевиборів.