Соответствующее обращение депутаты приняли на сессии 23 апреля.
"На наш взгляд, это произведение - не что иное, как пропаганда чванства, грубости, необразованности. Ученики будут усваивать поведение Красной Шапочки, позитивной героини Шарля Перро, на основе полностью снивелированного произведения Евгения Дударя, воспринимая пример очередного растления подрастающего поколения как нормальное явление", - сказано в обращении.
Депутаты облсовета считают, что такая интерпретация сказки нарушает моральные нормы и пренебрегает правилами приличия.
"Требуем изъять из школьной программы и учебника "Украинская литература" для 8 класса произведение Евгения Дударя "Красная Шапочка" и подобных произведений как таких, что противоречат общепринятым общественным моральным нормам", - сказано в обращении.
Редакция приводит сокращеное содержание произведения Евгения Дударя "Красная Шапочка"
В одному селі жила гарненька
дівчина Червона Шапочка. Нижня частина її була у вичовганих джинсах,
верхня — в розписаному незрозумілими гаслами балахоні. На голові була
червона шапочка — подарунок бабусі на шістнадцятиріччя. Тому так її і
звали.
Якось мама дала Червоній Шапочці пиріг, вина й звеліла віднести бабусі.
Відійшла
дівчина подалі, сіла під кущ, випила вино, з'їла пиріг, дістала з
потайної кишені цигарку і запалила... Смалить собі та й наспівує:
Ах, з-та красная рябина...
Аж тут з-за кущів Вовк — страшенний, здоровенний. Як гаркне: «Ага, попалася, Червона Шапочко! Зараз тебе з'їм!»
Червона
Шапочка озирнулась, швиркнула через напомаджену губу, дихнула на Вовка
перегаром, що той ледь не очманів. А тоді схопила його за вуха, скочила
на нього верхи і звеліла їхати.
Аж уранці під'їхала до бабусиної хати. Кинула: «Чао предкам!» тоді
попередила, що коли маман питатиме, де вона була, то щоб бабуся
сказала, що в неї.
— Дай щось пошамати! — сказала Червона Шапочка.
Коли бабуся відмовила, що нічого немає, бо хворіла, дівчина кинула:
«Ну тоді гони бабки. Пошлю Вовка, зараз принесе!» Бабуся тремтячими
руками розв'язала вузлика й подала Червоній Шапочці свою пенсію,
говорячи, що більше немає.
— Тоді я тебе з'їм! — налякала Червона Шапочка.
А повз хату в цей час проходив мисливець. Побачив загнаного Вовка, почув схлипування бабусі й ускочив у світлицю:
— Хто тут бабусю ображає?
Червона Шапочка криво посміхнулася й сказала, щоб не втручався у
родинні справи, бо напише скаргу, що він убив Вовка, обікрав бабушенцію
і приставав до неї...
Мисливець, хоч і був сміливий, а тут затрусився. Згадав дружину, дочок, та й позадкував до виходу.
Що далі було — ніхто не знає. Тільки під полудень з хати вийшла
Червона Шапочка з вузликом на спині. І зникла в лісі, десь там блукає й
досі. Хто побачить — сповістіть хоч її маму, бо побивається за своїм
чадом неповнолітнім.
|
