Насамперед, дізнались про цю
пустелю випадково. Один з нас навіть заради того, щоб побувати в пустелі їздив
до Єгипту, але, побачивши спалену сонцем рівнину з каменю і якогось грунту,
розчарувався… І от випадково ми з другом дізнались, що те, що ми шукаємо знаходиться зовсім
не в Єгипті, а в Україні і не де-небудь, а поруч, за декілька кілометрів від
Херсону.Як ми дізнались, Олешківські
піски крім того, що це найбільша піщана пустеля Європи, була оцінена ще
спецназом СРСР. Саме тут тренували деякі групи перед відправкою в Афганістан.
Одним словом, треба було їхати (чоловіче «его царя природи» кликало щось
підкорити і комусь щось довести).
Скажу одразу - алкоголь в пустелю
не беріть. Крім того, що будете себе відчувати повним ідіотом, це у вас забере
зайві сили, а повірте: в пустелі зайвих сил не буває… Але про все згодом.
Насамперед,
добратись до пустелі виявилось не так просто. Оскільки, як розумієте, туди нема
прокатаного шосе з шляховказівниками «До пустелі». В тих місцях взагалі ні
доріг, ні людей... Власне кажучи, ми тоді були єдиними, мабуть, людьми в
пустелі і довкола неї.
Нас було троє, їхали на джипі, довгенько блукали по
лісу, лісостепу… (я вам скажу, на тому березі від Херсону конопля взагалі росте
всюди як будяк). Зрештою десь за годину ми знайшли місце, з якого планували
пройти пустелю. Щоб доїхати до пустелі за великим рахунком, слід проминути ліс,
лісостеп і степ. Сама пустеля десь в найширшій частині близько 15-20
км. Саме в цій найширшій частині ми і планували перейти
(наївні!)… Зайшли наче нормально. Виявилось, що це дійсно справжня пустеля.
Пісок, бархани, відсутність жодних ознак цивілізації. Навіть якогось людського
сміття ніде не було (пляшки чи кинутого пакету)… Ви можете собі уявити, що це
значить! Єдине, що зустрічалось так це в лісостепу гільзи від мисливських патронів,
та в самій пустелі ми надибали десь 5-6 стабілізаторів від мінометних мін,
відірваних вибухом (в пустелі раніше відбувались навчання і мінометні стрільби… :) але Вам туди можна).
В
тій ділянці, яку нам вдалось пройти, пустеля часто перемежалась з такими собі
оазами трави і чомусь… березами. Тварин ми ніяких не бачили, хоча на піску
зустрічали сліди гадюк та якихось ссавців, але вибачте не фахівці, тому навряд
чи відрізнили б слід верблюда від зайця. Більше нічогісінько. Тільки пісок і
спека. Між іншим, хоч це був вже вересень, і ми якось спробували піти по піску
босоніж, виявилось, що це погана ідея: пісок був настільки гарячий, що пройти
можна було лише кілька метрів. Зрештою, напевно, температура піску і
створювала в повітрі пустелі такий клімат, що здавалось… одним словом… Коли
стоїш у пустелі, і довкола на десятки кілометрів не те що людей, навіть
електричних стовпів нема, розумієш, що за будь-яких обставин на цьому палючому
піску тобі ніхто і ніяк не допоможе… коротше це трохи страшно. Хоча звичайно
спочатку по-приколу… Але приколи в розпеченій пустелі, коли постійно долаєш безкінечні
бархани з піском досить швидко минають. В нас десь за годину закінчились
приколи, ще через півгодини ми перестали фотографувати (було вже не до того,
настирливо з’являлись думки: «А що я тут роблю?» і «Я що справді хочу померти чи
хоча б відчути паніку?»). Ще через півгодини, ще до настання паніки ми
зрозуміли, що ідіоти і нам ніколи не пройти пустелю. Фактично ми пройшли лише
п’яту частину. Сили швидко танули. Води було вже обмаль. Між іншим, перед тим
як пертись в пустелю, прочитайте поради, як споживати воду у пустелі…
Компас
(разом з детальною мапою дуже корисна річ у пустелі) невпинно показував нам
напрям, де ми не бачили нічого крім піску, навіть на обрії. Стало ясно: або ми
йдемо далі ще півгодини (і тоді в нас
з’являється реальна паніка не через те, що ми не дійдемо до кінця маршруту, а
що ми взагалі в нормальному здоров’ї зможемо звідси вибратись, хоч куди до
людей), або ми одразу повертаємо до лісу, який виднівся справа, і намагаємось
дістатись якихось ознак цивілізації, доки ми ще не проклинаємо все і всіх.
Прикол в тому, що перебуваючи в пустелі, ми знали, що одна людина чекає на
джипі в Херсоні, поки ми дамо сигнал, щоб нас забирали (благо на такій
відкритій місцевості мобільний зв'язок працював). Але вся суть в тому, що
навіть якби ми волали в трубку: «Допоможіть! Заберіть!», ця людина нам нічим би
не допомогла, оскільки знайти нас в пустелі або взагалі в тих місцях абсолютно
нереально. Навпаки завжди існує ймовірність, що той хто їде сам заблукає.
Коротше кажучи, ми бачили справа ліс. Він був далеко, але виходу не було. Це
був єдиний шанс йти до чогось - не важливо як далеко, - але майже напевно там,
за лісом є люди. Рішення було одностайне. Який ідіот взагалі міг подумати
пройти цю пустелю!!!... Ми ломанулись до лісу. Хоча ломанулись це образно. Насправді
ми почали все частіше падати на землю і відпочивати. З іншого боку страх чи
інстинкт виживання примушував досить швидко підніматись і знову йти. Так
тривало довго, ліс наче втікав від нас. Пустеля закінчилась і пішов степ, ніким
не хожена трава плуталась і чіплялась за ноги, про гадюк взагалі не думали,
просто тупо, як вимучені верблюди йшли, без думок з відкритим ротом, з
натертими плечами від рюкзаків, і з такими ж ногами від піску (коли між взуттям
і ногою потрапляє пісок, дуже швидко до крові натерти ногу, доводиться сідати і
витрушувати). Мабуть десь за годину чи більше ми дійшли до лісу. Потім ще довго
блукали лісом, йдучи на ледь чутний шум якоїсь траси. Зрештою ми вийшли на
трасу і впали на траві (коли приїхала по нас машина, в нас було не багато сил, щоб підвестись
і дійти до неї). Так безславно закінчились наші мандри в пустелю.
Для тих, хто думає, що він крутий
п-ць дам все ж поради:
Якщо хочете випробувати себе по
максимуму переходьте за маршрутом, позначеним на мапі. Починайте з закинутого ранчо,
яке я теж позначив на мапі.
Не беріть алкоголь в пустелю.
НІЯКИЙ. Вам і без того
буде добре.
Візьміть воду, не газовану, багато.
Візьміть про всяк випадок щось
калорійне поїсти, але не дуже важке і велике.
Візьміть детальну топографічну
мапу, а ще краще знімки з космосу (я користуюсь фото з GoogleEarth), компас і
заряджений мобільний телефон.
Не йдіть у
пустелю самі.
Можливо є
сенс переночувати на середині маршруту. Тоді – намет і все для безпечної
ночівлі в пустелі.
Подумайте чи
десь почитайте, яке взуття взяти, щоб пісок не засипався і не натирав ноги.
Знаєте, що?..
Не ходить у пустелю у вересні… Підіть наприкінці липня… у саму спеку!!! А то ж не повірите…
…І не забудьте написати перед цим
заповіт…хто його знає.. :) ПУСТЕЛЯ!!!
Сегодня глава правительства Н.Я.Азаров посетил с рабочим визитом г.Николаев. Во время посещения краеведческого музея "Старофлотские казармы" Николаю Яновичу пришлось встретиться с работниками Судостроительного завода им.61 коммунара, которые вышли на митинг.
Один из крупнейших агрохолдингов и зернотрейдеров Украины — компания "Нибулон" — займется судостроительным бизнесом. "Нибулон" заключил предварительное соглашение о покупке судостроительного завода "Лиман" в Николаеве. Задуматься о развитии собственного судостроения в "Нибулоне" решили после того, как завод "Океан" сорвал график выполнения работ по строительству буксиров для компании, отмечают эксперты.
"В этом году мы ставим на ремонт 15 кораблей. Будет меньше выходов в море, чем необходимо, но уже в начале следующего года государство получит полноценный, боеспособный корабельный состав" - заявил находясь в Севастополе министр обороны Украины Дмитрий Саламатин.
Представителями ПАО «Черноморский судостроительный завод» и НАК «Нафтогаз Украины» проведены переговоры о возможности сотрудничества, и совместной работы. 16 буровых установок, заявленных ранее губернатором Николаевской области Н.Кругловым, оказались 16ю блоками-кондукторами.
11 июля 2012 года ФГИУ объявил конкурс по продаже 25% акций компании «Николаевгаз» (Николаев, Украина). Начальная стоимость пакета акций составляет 18,4 млн. грн. Заявки на участие в конкурсе принимаются до 24 июля 2012 года.
Мульти-фестиваль включал в себя разнообразные конкурсы и отборочные этапы: «Квест-фестиваль», «Студенческая мафия», фото-кросс, видео-конкурс «Кино за 48 часов», конкурс красоты «Перша Леді», студреспубликанская Pecha Kucha и, конечно же, самый веселый фан-отбор для команд и участников.
Со вчерашнего дня организаторы вызывают шок у активных участников мульти фестиваля «Студреспублика». А все вызвано их некомпетентности в вопросах по Фотоконкурсу.
Лето в самом разгаре - кто на работу, кто на отдых, а самые активные студенты города Николаева на Студенческую Республику 2012, финал которой пройдёт 23-24 июня в Парке Победы, где они отдохнут, получат заряд адреналина, море позитивных эмоций и возможность проявить себя!
Об этом говорится в письме Укрдержреестру в адрес партии.
В частности, в письме отмечается, что государственная служба готовит документы для суда о ликвидации Демократического Альянса в связи с нарушением процедур регистрации.